В тренажерній залі ми тільки розставляємо акценти

Наталія — членкиня національної федерації бодібілдингу та фітнесу України, багатостороння особистість та приємна співрозмовниця розповідає про свій досвід веганства.

Розкажи трохи про себе: як заробляєш на життя, чим цікавишся, які у тебе хобі?

Сьогодні моя основна робота та заробіток ніяк не пов'язані з хобі. Стараюся працювати над тим, щоб в найближчому часі ситуація змінилася на краще. З дошкільного віку та до старших класів моїм хобі було малювання. Кажуть, у мене навіть непогано виходило. Не пам'ятаю, щоб мені це сильно подобалось, але мама вправно водила мене на заняття. В старших класах з'явилися курси математики, а в університеті весь час займало навчання. Чого точно не було до певного часу—то це спорту. Одразу після університету (я закінчила НТУУ КПІ, кафедру електромеханіки) почала працювати в проєктному інституті (Інституті транспорту нафти), я там уже 8 років. Сьогодні обіймаю посаду начальника групи відділу автоматизації. Займаюсь розробкою систем автоматизації для об'єктів зберігання, перевалки, переробкита транспорту нафтопродуктів. І 8 років тому у моєму житті з'явився спорт.

Чому ти стала веганкою?

Батьки з дитинства виховували у нас із сестрою любов до всього живого. Вдома завжди було багато тваринок, найчастіше, підібраних з вулиць. Наприклад, зараз у батьків 6 котів і 3 собаки, всі—колишні безпритульні. Такий собі міні-притулок. Але не дивлячись на це, я ніколи не приводила аналогію між домашніми тваринами та тваринами, яких вбивають для м'яса чи тримають в неволі задля молока чи яєць. В родині всі дотримувалися традиційного харчування, а про вегетаріанців та веганів я не чула до 2012 року. Наприкінці 2012 року, гортаючи сторінку однієї з соцмереж, випадково натрапила на відео, що змусило мене задуматися. Це було відео про тварин, яких ведуть на бійню. Мій світогляд перевернувся та, як я думаю, став на правильний шлях. Після цього м'ясо стало викликати фізичну відразу, я просто не могла його їсти. Воно сприймалося уже не як м'ясо, а як чиєсь тіло, труп. Ось так все й почалося. Після цього я стала розбиратися із молочкою та етичною стороною веганства.

Якщо відмова від м'яса відбулася внаслідок етичних міркувань, то відмова від молочкибільше пов'язана із бажанням покращити здоров'я. Вчені неоднократно доводили шкоду молока для дорослого організму. Наприклад, Колін Кембел у "Китайському дослідженні" пише, що казеїн, із якого на 87% складається білок, що міститься у коров'ячому молоці, провокує та прискорює розвиток пухлин на всіх стадіях захворювання. Відмова від ПТП—це тільки початок, і це найлегший етап. Чим далі занурююсь у це, тим більше бачу проблем і тим більше хочеться, щоб люди задумались, що вони роблять із собою та нашою планетою.

Коли та чому ти стала цікавитися фітнесом?

У тренажерну залу вперше пішла у 2009-му (мені було 24 роки) з колегою з роботи за компанію. До цього жодним видом спорту не займалася. Щобільше, уроки фізкультуриів школі, і в університеті були найнеулюбленішими. А ось тренування в тренажерній залі одразу сподобались. Після 6 років самостійних регулярних занять раптово виникла ідея спробувати себе у фітнес-бікіні. Першим завданням був вибір тренера та нового залу. Головним критерієм вибору було близьке розташування до місця роботи. Вибрала "Інтерфіт", і, як виявилося, мені дуже пощастило, оскільки цей зал належить до мережі національної федерації бодібілдингу та фітнесу України (ФББУ). Ось так випадково, чи волею якихось вищих сил, я стала тренуватись поряд з українськими "зірками бодібілдингу". Так же мені пощастило із вибором тренера. Марія Коваль не просто тренувала мене, вона мене вчила. Я дуже вдячна їй за це. З нею я зрозуміла, що, тренуючись самостійно, багато що робила неправильно. Дещо прийшлось виправляти, переучуватись. У спорті дуже важливим є хороший вчитель—і для мене це Марія Коваль.

Яких спортивних успіхів ти досягла?

З першого змагального сезону я увійшла в фінал на чемпіонаті Києва і представляла Київську федерацію на чемпіонаті України (тоді ще під керівництвом тренера). У цьому сезоні дійшла до чемпіонату України, але вже тренуючись самостійно. Також я фіналістка відкритих чемпіонатів Івано-Франківської, Житомирської та Запорізької областей. У ФББУ дуже сильні конкурентки, суддям доводиться дуже нелегко. Для мене всі дівчатка, які змогли зробити змагальну форму, вже переможниці. А розподіл місць—це просто думка 6 суддів. В першу чергу, кожна спортсменка змагається з собою колишньою. Тому своїм головним досягненням вважаю свою форму, яку я вивела і підтримую на рослинному харчуванні. Як би ти описала свою програму харчування?

Я використовую лише цільні рослинні продукти та рахую калорії. Поки я змагаюсь, то не можу дозволити собі інтуїтивно харчуватись. Як не крути, вуглеводи сильно впливають на форму та їх приходиться контролювати та обмежувати в період підготовки. Дуже важливо не просто відмовитись від ПТП, а правильно їх замінити, створити справді повноцінний та збалансований раціон. Це не так важко та страшно, як здається спершу. Для себе я розраховую білок (рослинний) по 1 г на 1 кг маси тіла, жири - 1,5 г, вуглеводи залежать від сезону змагань. Усе це, звісно, дуже індивідуально. На даному етапі мені достатньо. З того, що у мене в раціоні щоденно: - ранок починається із лляної каші, це уже залежність сильніше кави; - бобові; - горіхи для перекусу чи з кашею (гречка з грецькими грибами — моя любов) - багато-багато домашніх маминих овочів. Із солодкого — тільки солодкі фрукти чи сухофрукти (коли це не зашкодить формі). Та ще одна моя любов — солодка картопля (батат). В магазині ціна просто неадекватна, але, знову ж таки, мені пощастило. Виявляється, він прекрасно росте на території України. Мама вирощує його уже пару років. І я би всім порекомендувала, у кого ж можливість, посадити багат. Це в сто тисяч разів смачніше цукерок і у стільки ж разів корисніше. Все готую сама. Нічого магазинного—типу соєвих сосисок, сейтан та ін., не купую, не люблю та не довіряю якості. Їжа—завжди із собою в контейнерах (хоча б просто морква та горіхи). Можу навіть в гості прийти зі своїми контейнерами із їжею, уже всі друзі звикли.

Яка у тебе програма тренувань?

Програма залежить від сезону змагань. У міжсезоння—біг 3-4 разів на тиждень (вранці, перед роботою люблю побігати 5-8 км), 2 заняття розтяжками та 2 силових. На етапі підготовки до змагань - 4 силових на тиждень, кількість кардіонавантажень (біг та ін.) і вид вправ залежать від форми.

Чи вживаєш які-небудь добавки?

Під час першої підготовки, коли займалась з тренером, додавала ВСАА (амінокислоти). Зараз максимум, що можу додати в раціон —конопляний протеїн (якщо розумію, що за день не вдалося отримати необхідної кількості б/ж/у). Вважаю, що здоровий організм прекрасно росте та розвивається на збалансованому рослинному харчуванні й без добавок. Не просто вважаю, а можу підтвердити своїм прикладом. З переходом на рослинне харчування та регулярні фізичні навантаження (з 2012 року) я забула про застуду. Минулої зими в епідемію грипу виявила слабкість і вперше прихворіла, але дуже швидко відновилась.

Як люди реагують, коли дізнаються, що ти веганка?

У 2012 році, коли я тільки зробила свій вибір і почала розбиратися у даному питанні, інформації було значно менше, ніж зараз. Найчастіше перше, що приходили в голову багатьом при слові "веган", - що людина просто відмовилась від ПТП. Мало хто розбирався в питанні та розглядав веганство як філософію ненасилля та етичного ставлення до всього живого. Думаю, саме у зв'язку з відсутністю інформації реакція оточення найчастіше була негативною. У першу чергу мені намагалися пояснити, що без м'яса я довго не проживу, що воно дуже корисне і люди завжди його їли. Друзі думали, що це моє "захоплення" швидко закінчиться і взагалі не надавали цьому значення. Були й такі, що говорили, що вегетаріанці - "дебіли" і діти у них народжуються такі ж. На щастя, це були не близькі мені людийна сьогодні вони переглянули свою думку. Зараз набагато більше інформації з цього приводу і люди стали значно спокійніше реагувати. Хоча, можливо, ми самі провокуємо ту чи іншу реакцію оточення—сьогоднішня реакція на те, хто я,відображаєшвидше мій внутрішній стан. Тішило, що батьки підтримали мене із самого початку. Вони й самі скоротили ПТП, полюбили сочевичний суп і сироїдні десерти. Я, можна так сказати, спадковий веган. Моя бабуся була послідовницею Льва Толстого (толстовкою, як їх тоді називали). Вона навіть не готувала у посуді, де раніше готувались ПТП.

Як думаєш, що є найбільш важливим аспектом тренувань?

Для тих, хто тільки починає, важливим буде вибір тренера, вчителя, людини, яка навчить правильній техніці виконання вправ, розповість основи анатомії та дієтології. А далі справа за дисципліною та режимом (особливо у харчуванні). Наше тіло будується на кухні, а в залі ми тільки розставляємо акценти.

Що тобі найбільше подобається у веганстві?

Веганство надає усвідомлення, примушує задуматися над своїми вчинками. Спершу ви задумуєтесь, що у вас в тарілці та чим це можна замінити, не завдаючи шкоди нічому живому. І з часом "філософія ненасилля" і етичне ставлення до навколишнього світу стає невід'ємною частиною вашого життя. Ось це мені подобається в веганстві. Як бонус, ви отримуєте чудове здоров'я.

Що є для тебе натхненням?

Дуже хочеться, щоб все більше й більше людей зробили вибір на користь здоров'я та свідомого способу життя. Своїм прикладом я хочу показати, що веганство та спорт сумісні. На додаток, це покращує здоров'я, додає сил та витривалості. Саме це надихає та мотивує мене рухатися вперед.